Головна » Видатні особистості »
Опубліковано 03.09.2013

Загадкова постать Майстра Пінзеля

 

Іоанн Георгій Пінзель.
Великий вівтар з “Розп’яттям” з Годовицького костелу Усіх Святих

Джовані Джорджі Поцці, Ян Георг Пельце, Йоган Георг Пільзе чи Іоанн Георгій Пінзель – досі залишається загадкою, яке ж справжнє ім’я було у знаменитого скульптора Майстра Пінзеля (як ми звикли його називати). У біографії цього скульптора припущення превалюють над фактами. Єдине, про що можна однозначно сказати, так це про його шедеври, що прикрашають храми не тільки Львівщини, але й Тернопільщини.

Попри те, що всі збережені та віднайдені роботи Пінзеля територіально належать Україні, ніхто не може з упевненістю сказати, що він був українцем. Перша згадка про нього датується серединою 1740-х рр., коли у містечку Бучач при дворі канівського старости Миколи Потоцького з’явився скульптор, який назвався Пінзелем. У той час у Потоцького вже працював відомий архітектор Бернард Меретин, з яким у Пінзеля склались дуже хороші відносини.

Микола Потоцький замовив Майстру алегоричні кам’яні фігури, які той виконав у другій половині 40-х років ХVІІІ ст. Згодом ці скульптури прикрасили аттик Бучацької ратуші. У цей же період він виконує два вівтарі – св. Тадея та св. Миколая, для Бучацької готичної фари 1379 р., а для Монастириського парафіяльного костелу робить Великий вівтар з фігурами ангелів на замовлення канівського старости.

Робота кипить у руках Майстра Пінзеля, і дуже швидко народжується ще один його шедевр для церкви св. Покрови в Бучачі –  іконостас, амвон, вівтарі св. Миколи та Вознесіння Богоматері з алегоричними фігурами Віри, Мужності, Товія та ще однією невизначеною жіночою фігурою.

У книзі Шлюбів фарного костелу Бучача священик вівтаря св. Тадея Адальберт Собєцкі зробив запис про те, що 3 травня 1751 р. він благословив шлюб між шляхетним Іоаном Георгієм Пінзелем, вівтарним скульптором, та Маріаною Єлизаветою Кейтовою, вдовицею (дівоче прізвище Маєвська).

Ще один церковний запис свідчить, що 4 червня 1752 р. Адальберт Собєцкі охрестив іменем Бернарда сина «шляхетного Григорія Пілзе та Маріани, законного подружжя». Тримали при святій купелі «видатний пан Бернард Меретинер, архітектор найсвітлішого ясновельможного Пана та Сосновська з Бучача». Дослідники сходяться на думці, що священик зробив помилку і написав замість Іоана ім’я Григорія Пілзе.

Щодо подальшого особистого життя Майстра Пінзеля відомостей немає, зате відомо, що свою професійну діяльність він активно продовжує. У першій половині 1750-х рр. Пінзель виконує в Городенківському костелі оо. Місіонерів п’ять дерев’яних вівтарів: Богородиці з фігурами Якима, Анни, Єлизавети та Йосипа, розп’яття з пристоячими Іоаном та Марією, Яна Непомука з жіночими алегоричними постатями, вівтар з фігурами св. Вікентія та св. Роха, св. Трійці з фігурами Пророка та композицією «Жертвоприношення Авраама». Також він робить амвон з євангелістами та рельєфом «Христос у Єрусалимському храмі» та фігура «Св. Фелікс з Дитиною» для монастиря сестер Милосердя в місті Маринополь.

З 1757 р. Пінзель розпочинає свою діяльність на території Львівщини. Відомо, що перше замовлення він отримав того ж року і виконував його спільно з  Іоаном Георгієм Гертнером. Це були два вівтарі Патріархів у Львівському костелі оо.Тринітарів. Додатково для цих вівтарів він зробив невеликі фігури Яна Непомука та св. Якима.

У цей же період Пінзель виконав фігуру «Розп’яття» для костелу св. Мартина у Львові та «Розп’яття» для Лопатинського костелу.
Архітектурний шедевр Бернарда Меретина – Львівську катедру св. Юра, у 1759 р. прикрашає своїми скульптурами Іоанн Пінзель. Кам’яна кінна фігура св. Юрія та фігури покровителів родини Шептицьких – св. Леона та св. Анастасії, з’являються на фасадах собору.

Ще один костел, архітектором якого був Меретин, також був оздоблений Майстром. Це костел в с. Годовиця, для якого Пінзель зробив Великий вівтар з «Розп’яттям», двома ангелами, Іоаном та Марією, композиціями «Авраам приносить в жертву Ісаака» та «Самсон, що роздирає пащу лева» в натуральну величину.

У червні 1759 р. подружжя Пінзелів охрестило другого сина Антона.

Найімовірніше, що помер великий Майстер у кінці 1761 р. За останні два роки життя він примножив свій творчий доробок вівтарями «Богоматері» з фігурами Якима та Анни, «Христа» з фігурами пророків та вівтариками св. Антонія Падуанського і Миколая, що були виконані для Парафіяльного костелу в місті Монастириська. Для храму в Буданові Пінзель виготовляє Великий вівтар з фігурами святих Августина, Амвросія, Григорія та Ієроніма. А для монастиря оо. Василіян в с. Рукомиш, що на Тернопільщині, створює кам’яну фігуру св. Онуфрія.

Він з’явився нізвідки і так само безвісти зник, адже ні точної дати смерті, ні місця поховання Майстра Пінзеля досі ніхто не знає. Дослідники його спадщини впевнені, що він був добре знайомий з італійською мистецькою школою, а через його манеру виконання дерев’яних святих Пінзеля ще називають Галицьким Мікеланджело.

Сковорода писав: «Світ ловив мене, та не спіймав». Так само, світ досі «ловить» Пінзеля і розгадує загадки його гротескних святих.

 
Розповісти друзям через соціальні мережі
 
 
Немає коментарів
 
 
Залишити коментар