Головна » Давні поштівки »
Опубліковано 19.07.2013

Ренесансна вежа Корнякта

 
Видавництво “З. Ґ. Л.” (графічна сигнатура у картуші “Ґ. Ґ. І.”). 1913. № 15470

Видавництво “З. Ґ. Л.” (графічна сигнатура у картуші “Ґ. Ґ. І.”).
1913. № 15470

На розі вулиць Руської та Підвальної знаходиться чудовий ренесансний ансамбль Успенської церкви, до якого входять церква Успення Пресвятої Богородиці, каплиця Трьох Святителів і вежа Корнякта.

Між трьома нинішніми спорудами ансамблю найстарішою є дзвіниця Корнякта. Будувалась вона з 1572 по 1578 рік. Попередня вежа у 1564 р. через прорахунки будівничого завалилась недобудованою. Дзвіниця, яку ми бачимо на поштівках, збудована за сприяння члена Ставропігійського братства, грека за походженням Костянтина Корнякта.

Видавництво “К. Гефнер і Й. Бергер”. Краків, 1930-і рр. Серія ХІІІ/4

Видавництво “К. Гефнер і Й. Бергер”.
Краків, 1930-і рр. Серія ХІІІ/4

Корнякт був оптовим купцем, який всі свої статки заробив саме на торгівлі. В 1567 році він отримав дворянський титул і поріднився з найзнаменитішими тоді у Львові польськими родами. Такі родинні зв’язки з поляками швидко призвели до повного ополячення роду Корнякта. Сам він прославився як палкий захисник православ’я та руської народності.

На запрошення Костянтина Корнякта над проектом вежі працював Петро Барбон, який попередньо будував для поміщика його власний палац на Ринку. Барбон спорудив струнку триярусну вежу, що завершувалась триступінчастим шатровим дахом з пірамідальним ліхтарем по центру, що було типовим для українського народного дерев’яного зодчества.

Спеціально для вежі був попередньо замовлений дзвін, що звався «Кирило» і мав 2 м у діаметрі. З того часу вежа виконувала функції не лише вартового, але й оборонного приміщення.

У 1616 р. верх вежі згорів, але через рік його було відновлено.

Видавництво “Атлас”, Львів. 1941-1944

Видавництво “Атлас”, Львів. 1941-1944

У 1672 р. турецька гармата влучила у верхівку дзвіниці та знесла її дах. Відновити вежу Корнякта доручили Петру Беберу. Цей архітектор добудував ще один ярус, завершивши його банею з чотирма крученими маленькими вежами по кутах. Опісля вежа постала у всій своїй витонченості та легкості форм із загальною висотою 65,8 метрів.

У 1779 р. у дзвіницю вдарив грім та запалив її. Під час чергової пожежі  згоріли два верхніх яруси та розвалився дзвін. Відновлення вежі тривало до 1801 р. Знаменитий дзвін «Кирило» був перелитий і знов поміщений у верхній частині вежі. На ньому є зображене розп’яття та образ Св. Михайла, а також напис, на якому зафіксовані імена фундаторів, назва ливарні та дата освячення.

Вежа зроблено за зразком італійської «кампанелли». Вона стояла обабіч церкви і лише в середині XVIII ст. церкву та дзвіницю з’єднали проходом. Побудована вежа із тесаного каменю і розділена на чотири різних за висотою поверхи. По вертикалі фасади членовані пілястрами та видовженими арочними нішами з невеликими віконними прорізами.

До сьогоднішнього дня вежа Корнякта  – це одна з найкращих архітектурних споруд міста та всієї Європи. Вежа репрезентує духовне багатство і моральну міць українського народу. Перлина ренесансної архітектури Львова – це символ величі народного духу з гордим самоусвідомленням власної гідності та правоти.

 
Розповісти друзям через соціальні мережі
 
 
Немає коментарів
 
 
Залишити коментар