Головна » Давні поштівки »
Опубліковано 28.08.2013

Костел кармелітів босих

 
Видавництво “К. Гефнер і Й. Бергер”. Краків, 1930-і рр. Серія ХІІІ/1

Видавництво “К. Гефнер і Й. Бергер”.
Краків, 1930-і рр. Серія ХІІІ/1

Церква cв. Михайла зведена як костел чернечого ордену кармелітів босих на вул. Винниченка, раніше Чарнецького, 20.

У 1633 р. ченцям ордену кармелітів босих вдалося отримати від влади міста один із пагорбів за валами міських мурів для будівництва власного храму. Будівництво монастирського комплексу розпочалась 7 жовтня 1634 р., а 6 вересня 1642 р. до монастиря було здійснено інтромісію ченців.

Через війни та облоги міста у 1640–50-их рр. будівництво святині на деякий час було призупинено. Але вже у 1656 р. роботи над інтер’єром монастиря продовжились.

У 1704 р. монастир захопили шведські війська, після чого монахи були змушені провести реставрацію ще і так не добудованої святині. Лише у 1730 р. італійський живописець Дж. К. Педретті і його учень Бенедикт Мазуркевич приступили до розпису стін. До кінця ХVIII ст. храм оздобили вівтарями бічних нав, де знаходились чудотворні ікони св. апостола Юди-Тадея та Спасителя під хрестом.

У 1784 р. під час йосифинської касації монастир було передано спочатку реформатам, а 1789 р. – кармелітам черевичковим. Ченці ордену кармелітів черевичкових були менш аскетичними на противагу своїх попередників. Завдяки їхнім старанням зовнішній вигляд храму зазнав змін.  У 1839 р. вони добудували північну вежу, 1906 р. – південну. У цьому ж році обидві вежі набули свого теперішнього барокового завершення. Зміни відбулись і у інтер’єрі храму, його стіни були декілька разів перемальовані.

Храм зведено у бароковому стилі архітектором Яном Покоровичем. У плані – це правильний прямокутник, поділений на три нави. Центральна нава храму перекрита бочковим склепінням, бічні – хрестовим, але у пресвітерії всі три увінчані купольними перекриттями.

Видавництво Польського товариства залізничних книгарень “Рух”, відділ у Львові. Фотографія Яна Булгака. 1924-1926

Видавництво Польського товариства залізничних книгарень “Рух”,
відділ у Львові. Фотографія Яна Булгака. 1924-1926

Угорі наву й вівтар оперізує вузька галерея, оздоблена декоративною решіткою. Згідно з задумом, вівтар мав відповідати біблійній святині Соломона в Єрусалимі. Перекритий куполом, центральний пресвітерій відображає символіку Всесвіту. Безпосередній зв’язок його з навою виводиться з архітектурного планування храму Гробу Господнього в Єрусалимі. Оскільки орден кармелітів сформувався у Палестині, то монахи намагались навіть в архітектурі показати зв’язок з Гробом Господнім.

Головною окрасою храму є мармуровий вівтар у формі святині, оточений чотирма парами колон. Сцена побиття чорних сил сатани архистратигом Михаїлом, що зображена у куполі над вівтарем є визначальною сценою стінопису кармелітської святині.

Привертає увагу фреска на склепінні центральної нави – видіння святої Терези Авільської, – виконана у стилі італійського зрілого бароко. На склепіннях бічних нав – сцени з зображеннями святих: видіння св. Терези; св. Розалія, яку Богородиця увінчує квітами; св. Марія Магдалина; св. Іван від Хреста; св. апостол Симон; ангели зі знаряддями катування Спасителя. На стінах бічних нав переважають сцени христологічного циклу.

Вежі обабіч головного входу спроектував Алоїз Вондрошка у 1835 р. Щоправда, спочатку було збудовану тільки одну вежу, і храм так і простояв півстоліття. Лише у 1906 р. під час чергової реставрації архітектор Владислав Галицький добудував другу вежу.

Комплекс був заміським, тому мав свої оборонні мури, частина з яких до сьогодні тягнеться праворуч від монастиря, вздовж вул. Просвіти.

 
Розповісти друзям через соціальні мережі
 
 
Немає коментарів
 
 
Залишити коментар