Головна » Давні поштівки »
Опубліковано 31.07.2013

Костел єзуїтів і площа Трибунальська

 
Центр поштівок. Львів, універмаг. Бл. 1917. Аналогічне фото на чорно-білій поштівці видавництва Салону польских художників у Кракові, бл. 1926-1927, № 82

Центр поштівок. Львів, універмаг. Бл. 1917.
Аналогічне фото на чорно-білій поштівці видавництва Салону польских художників
у Кракові, бл. 1926-1927, № 82

Першим бароковим храмом у Львові є костел Св. Петра і Павла чину єзуїтів, що знаходиться на вулиці Театральній.

Ченці Єзуїтського ордену, що вважався одним з найзаможніших монарших орденів у Європі, прийшли у Львів у 1584 р. і одразу ж почали радикально діяти. Для своїх богослужінь вони побудували невеличкий дерев’яний храм, але дуже швидко було прийняте рішення збудувати великий костел.

У XVII ст. територія, де зараз знаходиться храм, не відносилась до центральної частини міста – це була площа під міськими мурами. Будівництво костелу розпочали у 1610 р., і тривало воно двадцять років. Спочатку роботами керував чернець-єзуїт Себастьян Лахміус, та головним архітектором храму вважають італійця Джакомо Бріано. Архітектор єзуїтського ордену Бріано приїхав у Львів в 1618 р. і привіз з Італії перші подихи нового архітектурного стилю – бароко. Італієць приступив до роботи над костелом, коли стіни храму були зведені приблизно на метр-півтора (три лікті за тодішніми мірками). За зразок для петропавлівського костелу було взято церкву Іль Джезу у Римі.

Головний фасад складається з дворівневих ордерних композицій коринфського ордеру і завершується трикутним фронтоном. В обох рівнях між пілястрами багато арок і ніш із скульптурами святих. У плані храм має центральний неф, який опоясували каплиці, пізніше перероблені на бокові нефи. Над ними нависають галереї-емпори. Вважається, що саме завдяки емпорам єзуїтські храми можна відрізнити від інших.

Храм один з найбільших, якщо не найбільший у місті. Його довжина становить 41 метр, висота – 26 метрів, ширина – 22,5 метрів.

У 1702 р. за проектом Валентина Голодного з південної сторони храму спорудили чотиригранну, семиметрову вежу-дзвіницю, що була найвищою в місті. У 1830 р. міська влада, налякана катастрофою з ратушною вежею, наказала розібрати її верхні яруси, і тепер вона є нижчою від основного об’єму храму.
Після пожежі 1734 р. було проведено ґрунтовне відновлення інтер’єру. Для виконання фрескового розпису  стін та склепінь запрошено художників з Моравії – батька та сина Франциска та Себастьяна Екштейнів.

Видавництво Салону польських художників (Краків). З акварелі С. Тондоса 1910 р. Бл. 1930-1932, серія 86/2

Видавництво Салону польських художників (Краків).
З акварелі С. Тондоса 1910 р. Бл. 1930-1932, серія 86/2

Одна з деталей, що дивують відвідувачів храму, є саме проектування храму – вівтарем на захід – нетрадиційне для християнських церков. Це пов’язано з тим, що храм будувався поруч з міськими мурами. Головний вівтар виконано у 1744-1747 рр. Його оздоблено чотирма колонами, між якими стоять фігури чотирьох єзуїтських святих – Станіслава Костки, Ігнатія Лойоли, Франциска Ксаверія та Алоїза Гонзаги.

Центральним полотном храму є «Розпяття з пристоячими» 1839 р. Амвон прикрашають скульптури апостолів Петра з ключем від Царства Божого та Павла з мечем.

Під костелом єзуїтів знаходяться підземелля. Вважається, що їх використовували для захоронень. Підтвердженням цьому є знайдений алебастровий саркофаг архієпископа Вижицького.

З північного боку до костелу прилягає споруда колишньої єзуїтської колегії. Будинок колегії споруджувався одночасно з храмом, однак сьогодні ми можемо бачити видозмінену у 1723 р. споруду. У 1661 р. за декретом короля Яна-Казимира колегія стала школою університетського рівня у ранзі Академії. Свого часу в цьому колегіумі навчався Богдан Хмельницький.

Після заборони ордену єзуїтів в 1773 р. у будинку знаходились різні австрійські адміністративні установи, зокрема, цивільний трибунал.

Навпроти костелу і колегії знаходиться площа Яворського (колись Трибунальська). Звідси коротка вуличка Шевська веде до площі Ринок. Нинішня назва вулиці відома вже у 1442 р. і походить від цеху шевців, одного з найдавніших та найчисленніших у місті. Кам’яниці цієї вулиці збудовані у XVIII – ХІХ ст. Під №14 до 1914 р. знаходилась книгарня Марка Хвольцеля, видавця листівок. Інша відома фірма, що випускала поштівки, – антикварна книгарня Давида і Зигмунта Грюнді – розмістилась недалеко звідси, на вулиці Театральній, 16.

Видав Ян Бромільський у Львові. 1908-1909

Видав Ян Бромільський у Львові. 1908-1909

Видавництво Леопольда (Ліпота) Вайса, Будапешт. Бл. 1906. № 2691/16317a

Видавництво Леопольда (Ліпота) Вайса, Будапешт.
Бл. 1906. № 2691/16317a

 
Розповісти друзям через соціальні мережі
 
 
Немає коментарів
 
 
Залишити коментар