Головна » Давні поштівки »
Опубліковано 17.07.2013

Готичний львівський храм – Латинська катедра

 
Видавництво “Полонія”. Фото А. Ленкевича. Бл. 1937. № 70

Видавництво “Полонія”.
Фото А. Ленкевича. Бл. 1937. № 70

Невблаганний час та тривожне історичне минуле залишили свої сліди на архітектурних ансамблях стародавнього Львова, покривши їх первинні форми шарами стильових наростів. Оскільки, за період з 1494 по 1734 рр. місто горіло чотирнадцять разів, а за вісім століть свого існування воно піддавалось майже такій самій кількості нападів, то про які готично-романські оригінали може йти мова. Тому не варто дивуватись з того, що на більшості львівських вулиць не залишилось жодної будівлі, яка б не була піддана реконструкції. Краще подивуймося з того, що ми можемо бачити живі сліди стильових форм і деталей різних епох та роботи рук неперевершених світових архітекторів, будівничих та скульпторів.

На площі Катедральній стоїть велична споруда Латинського катедрального собору Успіння Пресвятої Діви Марії. За переказами, фундамент храму у 1370 р. заклав король Казимир Великий. Історична довідка свідчить, що будівництво катедри було розпочате ще у 1360 р. майстром  Миколою Нічком за проектом архітектора Петра Штехера. Будівництво собору розтягнулось на довгий час, і лише в 1479 – 1481 рр. його закінчили вроцлавські будівничі Йоахім Гром і Амбросій Рабіш. Останній штрих зробив у 1493 р. архітектор Ганс (Ян) Блехер, який засклепив основний об’єм храму.

Катедру було представлено як тринефний з видовженою вівтарною частиною храм суворих та простих готичних форм. Хоча, на будівлі були відсутні декоративні оздоби, характерні для європейської готики. Своєрідною прикрасою катедри служить ряд контрфорсів, якими підперті стіни пресбітеріуму. В стінах, звільнених від тягаря нервюрного склепіння, перекладеного на контрфорси, високі стрільчасті вікна, покриті вітражами. Лише вівтарна частина, як свідок минулого, зберегла для сучасників свій первісний вигляд.

Видавництво Польського товариства залізничних книгарень “Рух”, відділ у Львові. Фотографія Яна Булгака. 1925-1926

Видавництво Польського товариства залізничних книгарень “Рух”,
відділ у Львові. Фотографія Яна Булгака. 1925-1926

Під час пожежі у 1527 р. завалилось склепіння храму. Але, найбільших видозмін готична будівля зазнала в 1760 – 1778 рр., коли за ініціативи архієпископа Вацлава Сераковського було перебудовано храм. Керував роботою над проектом архітектор Петро Полейовський. Барокові форми замінили готику, перероблено вхід, монументально строгих форм вежа увінчалась бароковим завершенням, її висота досягла 65 метрів. Численні каплиці, що до того оточували храм, були знесені. До наших днів збереглись лише дві – Кампіанів і Боїмів, а також сліди від третьої, що свого часу щільно примикала до абсидного простінку вівтарної частини – овальний портрет із зображенням купця Яна Домагаліча та рельєф, де представлена численна родина Домагалічів.

У цей же період інтер’єр храму був розмальований відомими художниками-монументалістами Станіславом Строїнським, а вівтарі прикрашені чудовими дерев’яними скульптурами, які зробили місцеві різьбярі Матвій Полейовський (брат архітектора Петра Полейовського) та Ян Овідзький. Авторство головного вівтарного собору збудованого впродовж 1768 – 1769 рр. належить вже згаданому Матвію Полейовському.

Через вузькі віконні прорізи з вітражами, що зроблені відповідно до ескізів Юзефа Мегоффера та Яна Матейка наприкінці  ХІХ ст., у храм потрапляє дуже мало природнього світла. Аби насолодитись фресковим живописом Станіслава Строїнського, що вкриває стіни та склепіння катедри, храм оздобили численними люстрами та лампадками.

У храмі збережені меморіальні скульптури XVI ст. : коменданту міста Миколі Гербурту, створена у 1555 р. нюрнберзьким майстром Панкратієм Лабенвольфом та скульптури міщан міста С. Ганля та Б. Бзовського. Відвідувачі храму і сьогодні можуть насолоджуватись звуками костельного органу, що був виготовлений у Львові в 1839 р. Поряд з головним вівтарем зберігся ампірний пам’ятник 1806 р.  графині Катерини Оссолінської з родини Яблоновських скульптора Гартмана Вітвера.

Видавець Станіслав Ґабріель, Львів. 1903

Видавець Станіслав Ґабріель, Львів. 1903

З Латинською катедрою пов’язана важлива події з історії Польщі. Саме у цьому храмі 1 квітня 1656 р. під час Служби Божої у присутності владик, сенаторів, шляхти та міщан король Ян Казимир склав обітницю за оборону Польщі  перед образом Найласкавішої Матері Божої. В історичній літературі ця подія відома як «Львівські шлюби Яна Казимира». Монарх просив заступництва Матері Божої у момент найбільшої небезпеки для Речі Посполитої, обіцяючи натомість полегшити життя людей його королівства. Хоча, Річ Посполита витримала наступи шведів та козаків, монарх не дотримав своєї обіцянки, яку дав Богу у присутності численних свідків. Можливо, саме тому у 1668 р. він зрікся престолу.

Двері храму були завжди відкритими для своїх мирян, навіть у один з найскладніших періодів – існування Радянського Союзу. В цей час катедру відвідували не лише католики латинського обряду, сюди приходило багато греко-католиків, які не бажали ходити у свою церкву, яка у 1946 р. була захоплена Московським патріархатом.

На поштівці виданій Станіславом Габріелем можна побачити каплицю Кампіанів, яка прибудована до північної стіни Латинської катедри. У ренесансному стилі найкращий зодчий тих часів Павло Римлянин виконав фасади каплиці на замовлення Мартина Кампіана, сина відомого поміщика Павла Кампіана.

Каплиця привертає увагу пишними зовнішніми формами та внутрішнім інтер’єром. Разом з Римлянином над оформленням фасадів будівлі працював відомий скульптор німецької школи Йоган Пфістер. Основний матеріал, який використовували архітектори та скульптори каплиці Кампіанів був мармур. При тому, що для архітектурного фону використовували чорний мармур, фігури під дугами каплиці зроблені з білого мармуру, бюсти – з червоного, а фризи інкрустували рожевим мармуром.

 
Розповісти друзям через соціальні мережі
 
 
Немає коментарів
 
 
Залишити коментар