Гора князя Лева (Лиса гора)

 
Фотоательє Леона Янушевича. 1930-1931. № 5

Фотоательє Леона Янушевича. 1930-1931. № 5

Гора князя Лева знаходиться між Замковою горою та Кайзервальдом, а якщо точніше, то між вулицями Театинською і св. Войцеха, сучасними вулицями М. Кривоноса та О. Довбуша. Її висота – 389 м над рівнем моря. Гору ще називають Пісковою, Кальварія, Лиса, Стефана. Останню назву горі присвоїли львівські міщани у XV—XVII ст.

На гравюрі А. Гоґенберга за рисунком 1607—1608 рр., автором якого вважають Аврелія Пассаротті, її названо: «гора Стефана, загально звана Левовою». Насправді горою Стефана мав би називатись невисокий пагорб над Стрільницею, тому що від її підніжжя здійснювали розмежування міських земель. Хитрі львівські міщани перенесли назву гори на 400 м далі, аби збільшити кількість своїх угідь.

Назва Піскова гора пов’язана з ландшафтом місцевості. Адже пагорб здебільшого незаліснений, лише з південного боку він порослий деревами та кущами. В основному пагорб складається з пісковиків та піску. На горі активно використовувались піскові кар’єри та камінь для будівництва кам’яниць на новоутворених в кінці XVII – першої половини ХІХ ст. вулицях. Завдяки протестам історика Ісидора Шараневича каменоломні на цій горі ліквідували.

Видавництво “Леонар”. 1925

Видавництво “Леонар”. 1925

Лиса гора така ж давня як і Львів. ЇЇ історія розпочалась ще в далекому ХІV ст., коли на горі  розміщувався другий замок-палац короля Лева Галицького. У 1340 р. під час нападу на місто ляхів замок короля Лева зруйнували, проте його не стали відбудовувати. Протягом багатьох років гора була повністю спустошена, саме тому її почали називати Лисою горою.

Львів’яни вірять, що Гора князя Лева улюблене місце нечисті: на її вершечку проводять свої зібрання відьми, чарівниці та чорти. В одній з легенд розповідається, що відьми злітаються на гору опівночі, сідають в коло та промовляють заклинання, після якого на горі з’являється Сатана.

У більш сучасній легенді йдеться про те, що у ХVII ст. у підніжжя гори розбили свій табір цигани, але місцеві мешканці дуже неприязно до них поставились, тому вони покинули це місце. Проте залишили по собі глибоку криницю. Через кілька років від нещасного кохання в криниці втопився молодий хлопець. З того часу криниця ніби почала приманювати молодих людей, які одне за одним чинили в ній самогубство. Місцевою громадою було прийняте рішення назавжди закопати це небезпечне місце.

 
Розповісти друзям через соціальні мережі
 
 
Коментарі
  1. Victor Konyago USA коментує:

    Чи були на Лисій бої з москалями у 1915?

 
 
Залишити коментар