Головна » Давні поштівки »
Опубліковано 07.08.2013

Другий центр Львова – проспект Свободи

 
Гетьманські вали. Видавництво “Штука”, Краків. Бл. 1916. № 5

Гетьманські вали. Видавництво “Штука”, Краків. Бл. 1916. № 5

Однією з особливостей Львова є наявність у місті двох центрів. Безперечно, що історично першим центром залишається площа Ринок. Але центральною вулицею міста чи другим міським центром львів’яни називають проспект Свободи, де сьогодні зосереджено громадське, торгово-ділове та культурне життя міста.

Прогулюючись сьогодні проспектом, нікому й на думку не спаде, що чверть століття тому це була долина Полтви – заболочена місцевість, що заросла чагарниками та осокою.

Нинішній свій вигляд проспект отримав у 1887-1990 рр., одним із авторів його урбаністичної концепції був архітектор Юліан Захаревич.

Рік за роком лівий берег Полтви, що був дуже сильно заболоченим, заселяли люди. А щоб осушити болотисту місцевість, прокладали спеціальні дерев’яні жолоби-корита, аби відвести воду до Полтви. Опісля цю місцевість почали називати «Коритне» або «На коритах».

З приходом у місто австрійської влади Львів стає столицею новоутвореного Королівства Галичини і Лодомерії. Тоді розпочинається розбудова міста: напівзруйновані оборонні мури почали розбирати. На місці ліквідованої західної лінії укріплень утворились площі Міцкевича і Святого Духа, а також парна сторона проспекту Свободи (правий берег Полтви). До Полтви з Ринку через Катедральну площу проклали нову дорогу. Також через річку проклали кілька містків, аби австрійському панству було зручно переправлятись з лівого берега на правий.

Майстерня фотокопій “Тенча” у Львові (власник Міхал Поляський). Друкарня “Преса”, Львів. 1914-1915. Репродуковано літографію Карла Ауера 1840-х рр.

Майстерня фотокопій “Тенча” у Львові (власник Міхал Поляський). Друкарня
“Преса”, Львів. 1914-1915. Репродуковано літографію Карла Ауера 1840-х рр.

Лівобережжя інтенсивно забудовували. Будинки тут здебільшого належали євреям, а ще на вулиці була велика кількість готелів, ресторанів та кав’ярень. У кінці ХІХ ст. побудували два банки – Галицьку ощадкасу та Празький банк.

Сучасна ліва сторона проспекту Свободи з непарною нумерацією після свого утворення називалась Нижні Вали. У 1855 р. її перейменували на честь ерцгерцога Карла Людвіга і вона отримала назву вул. Карла Людвіга нижча, а з 1871 – Карла Людвіга. До того, як проспект отримав свою сучасну назву, його ще сім разів перейменовували: з 1919 р. – Легіонів, з 1940 р. – Опернштрассе, з 1942 р. – Адольфа Гітлера плац, з 1944 р. – знову повертається назва – Легіонів, з 1945 р. – 1 Травня, з 1959 р. – проспект Леніна і з 1990 р. – проспект Свободи.

Парна сторона проспекту теж часто змінювала свою назву. Спочатку це була частина Нижніх Валів, з 1855 р. – Карла Людвіга вища, з 1871 р. – Гетьманська, з 1940 р. – 1 Травня, з 1941 р. – Музеумштрассе, з 1942 р. – Адольфа Гітлера плац, з 1944 р. – Гетьманська, з 1945 р. – 1 травня, з 1959 р. – проспект Леніні і з 1990 – проспект Свободи.

На поштівці, де репродуковано літографію Карла Ауера 1840-х рр., представлено проспект з Полтвою по середині. Річку засклепили у 1887 р., а новоутворену площу засадили цінними породами дерев.

З 1888 р. вздовж непарної сторони проспекту Свободи проклали лінії для кінного трамваю, що вели з залізничного вокзалу до площі Митної. У 1894 році проспект оснащали лініями для електричного трамваю. Після ІІ Світової війни трамвайні лінії частково ліквідували.

Видавництво художніх поштівок Д. Ґрюнда, Львів. 1915-1916. № 14

Видавництво художніх поштівок Д. Ґрюнда, Львів.
1915-1916. № 14

Видавництво “Рьомлер і Йонас”, Дрезден. Бл. 1908. № 6891 В, 42

Видавництво “Рьомлер і Йонас”, Дрезден.
Бл. 1908. № 6891 В, 42

 
Розповісти друзям через соціальні мережі
 
 
Немає коментарів
 
 
Залишити коментар