Головна » Львів у прозі та поезії »
Опубліковано 02.08.2013

Богдан-Ігор Антонич «Ніч на площі Юра» (1934)

 
januchevuh_l1930_efyfsalla

Фотоательє Леона Янушевича.
1930-1931. № 4

Північ  чорна,  наче  вугіль,
ходить  тінь  по  площі  Юра,
в’ються  обручами  смуги
на  блискучих  сірих  мурах.
Місяць  —  таємничий  перстень,
вправлений  у  ночі  гебан.
Будеш  в  срібнім  сяйві  мерзти
під  холодним  дахом  неба.
Відрізнити  сам  не  можеш,
що  тут  привид,  а  що  ява,
чи  це  марево,  чи,  може,
дійсність,  наче  сон,  лукава.
Це  із  скла  й  музики  вежі,
це  вогонь,  що  вже  не  гріє,
це  останні  світу  межі,
це  архітектурні  мрії.
Північ  чорна,  наче  вугіль,
попіл  сну  на  очі  сипле,
різьбить  сріблом  в  довгі  смуги
небо,  до  землі  прилипле.

Дзвонить  ніч  на  площі  Юра.
Хрест  неначе  ключ  могутній.
І  стає,  мов  тінь  похмура,
нерозгадане  майбутнє.

 
Розповісти друзям через соціальні мережі
 
 
Немає коментарів
 
 
Залишити коментар